Село Маслівка – у кожного  миронівського рибацюги асоціюється зі щукою. Колись це дійсно було щуче ельдорада, а зараз- великий об”єм води,  яку хоче викупити якийсь крутелик (я надісь, що в нього не вистачить грошей) . 

Представте собі середньої величини рівнинну річку , на дорозі якої насипали вал і поставили міст. Водою затопило кілька сотень гектарів землі, підтопило гуртожиток місцевого технікуму,який і до нині розвалюеться... скажете - нічого особливого. Так нічого. Зараз вже нічого. Із риби тут є пара недорослих щук та кілька карасів з коропцями. На одну одиницю рибного царства  приходиться до десятка одиниць сіток . Час від часу мимо поїзджає Канівський рибнагляд. За 8 років , поки я там рибалив, я лише один раз бачив власними очима, як із „бобика” , що їхав через міст, вийшли кілька „генералів” і  заламали дідка, який ловив на павук( 2х2 шматок дрібної сітки, яка кріпиться до країв металевих прутиків,а ті в ,свою чергу, до дерев”яного патика).... їм ,мабуть , не вистачало на пляшку, чи на цигарки... про те, шо в цей час у верхов”я спокіно так стояли цілі мережі сіток...

Саме сюди мене тягне кожного разу, як тільки є можливість. Ця весна видалася трошки ранньою, і вже на початку березня  крига в даних місцях вже скресла і до мене почали надходити вісточки від знайомих спінінгістів,що щука вже починає виходити на міляк після нересту, щоби погрітися. Руки , звісно, засвербіли, слинка побігла і ще у вівторок я вже чекав на прихід п”ятниці, коли я виїду із Києва і потраплю додому, а там почну збиратися на риболовлю. Попри всі переконування,що необхідна лодка, я не роздумуючи  вирішую ловити іх берега . для цого маю комплект від ріобі ( Японія) , шнур повер про і деякі приманки...

.. проспав. На автостанцію потрапив лише о восьмій ,  запитав , коли буде найближчий рейс- мені сказали,що у 8:40. Купую квиток, присів, адже чекати ще довгенько.трохи посидівши , виходжу на вулицю і бачу маршрутку на Маслівку, підходжу,запитую коли відправляється- 8:30 .... повертаюсь до каси, повертаю квиток, який вдвічі дорожчий , йду і сідаю в маршрутку. Дорога пролетіла швидко і ось я вже на місці.. швиденько зібравши снасть  роблю перший закид. Відпустило.. тепер можна обдумано порибалити. Ставлю перевірений предатор кольору свіжої крові і роблю закид під самотній кущик очерету  , даю п”ятиграмовій головці впасти на дно, пауза, і не можу провернути ручку котушки.. прогавив.. приманка приходить без хвоста.. як завжди секретна зброя буває лише в одному екземплярі... перечіпляю силіконку на крабову паличку. Кілька закидів- пусто. В окулярах добре видно дно, та й водичка прозора. Перевіряю кілька перспективних місць, заробляю ще одну покльовку, боротьба закінчується за кілька секунд на користь зубатої- я принципово ловлю без усіляких поводків і зрізування трапляється лише декілька раз на рік, а мені досить і заробленої  покльовки- все – одно переважно рибу відпускаю, беру лише по замовленню батьків, та й то – рідко.          Перев”язавшись  прямую до корит, роблю там з десяток безрезультативних закидів і переходжу через дорогу. Там звичайна картина – четверо павуків, кілька фанатів половити верховодку легенькою поплавчанкою і (!) спінінгіст, що повісив свій воблер на кущ з протилежного бережка річки, підходжу, запитую про успіхи- каже ноль, мені дивно..На його прохання переходжу через міст на інший берег, хвилин десять повзаю по деревах і знімаю приманку. Від місцевих допомоги не дочекаєшся- самі чекають таких моментів , коли обриваєш приманку на дереві чи на радіо дроті, що проходить поперек  річки , чи на чисельних сітках та корчах, а потім самі їх знімають. На деякі із них вони рибалити не тямлять,тому , мабуть, просто колекціонують трофеї. Веселий народ. Пам”ятаю, якось плавав на ставку на своєму човні, а до мене  підплив чоловік і почав мене повчати, мов чому я тут плаваю, хіба не бачу, що ВОНИ тут ставлять сітки. Я дар мови втратив на кілька секунд від такої новин. Звісно, він поплив туди, куди я йому сказав потім.. та настрій був зіпсований. Наголошую: це не придуманий сюжет. Та повернемося до наших баранів.

.. так ,трохи роззнайомившись, прямуємо до ямки на річці. Там пусто, певно цьому спията дрібненька сіточка нижче по течії..  Вирішую продовжити ловити на ставку, новий знайомець йде зі мною. Обловлюємо кілька місць , при чому мені це зробити легше- в мене спінінг довжиною 2,70, тест 5-20г , одне , а в нього лайтовий коротун десь півтора метри завдовжки 3-15г... добираємося до ямки , яку залишив земснаряд- десь вісім метрів глибиною( а в одному місці 11). Тут полюбляють „рибалити” на „крабік” .”Ловиться” чималий короп за бік. Та зараз на ямці ли ше мій знайомий- дядько Петро із своім сент кроєм. На мигах показує, що піймав одну невеличку. Трошки давить маленька така „жабка” , що інколи засідає в горлі. Радію за товариша і продовжую ловити.

Мій новий приятель обірвавшись на ямі( зріз об скойки) перев”язує снасть, а я тим часом переходжу на нове місце – під очерет на метровій глибині. Ставлю меппс тімбер дудл- це коливалка із одним впаяним гачком, на якому встановлюється чотирихвостий твістер. На першій же проводці отримую впевнену покльовку, викидаю щупачка на берег, швидко відчіпляю і повертаю назад, поки ніхто не помітив, забувши сфоторафувати на згадку. Як ні в чому не бувало ловлю далі. Підійшов Андрій ( так звали приятеля) , став рядом, і через кільк закидів ЗАЧЕПИВ . розумію, що не крокодил, але на лайті, який скрутило в кільце , дійсно ним здається. До всого ж на котушці в нього звичайна волосінь від друзів росіян із срібного струмка .БЕЗ повідка. Поки я грався із його фрикціоном, щука встигла залізти в кущ очерету. Беру спінінг, в цей час Андрій знімає взуття і заходить у воду, адже цим коротуном із ТАКОЮ рибою нічого не можна зробити. Взявши за волосінь, приятель виносить рибу з води, а в останній момент рибині вдається крутнути головою і перерізати ліску. За долю секунди плямиста вже була на березі, метрів за п”ятнадцять від води- її туди  з переляку віднісгоре-рибак. Дістаю медичний зажим, витягаю із пащі риби жовтенький трисантиметровий твістер  релакс, андрій в цей час побіг мити ноги і взуватись.

Знов трохи придавила зелена... дізнаюсь, що це перша таких розмірів щука, та й перша риболовля на такий спінінг. Новачкам щастить. Це факт.

Поклавши рибу в пакет вирушаємо під ліс. Там рідко хто рибалить . тим більше на спінінг. Андрій про ті місця взагалі вперше чує. Трохи розговорилися по дорозі, та й небо розвиднилося, розповідаю, як треба регулювати фрикціон, як брати щуку, а сам дізнаюсь, що навчався він там де і я , тільки він трохи старший і закінчив будівельний раніше. До речі, дуже багацько рибаків серед будівельників. Я про це дізнався ще змалку.